Наразі йдеться не стільки про вистави, скільки про саму можливість відвідувати театри. Про те, як змінилися правила поведінки в глядацьких залах.
Перша прикрість - заклади культури, що зазнали значних фінансових втрат під час вимушеного простою, а зараз, відновлюючи свою діяльність, вимушені мінімум вдвічі зменшити заповнюваність залів, щоб дотриматись карантинних вимог, піднімають ціни на квитки. А це відчутно б'є по кишені перш за все постійних глядачів. До того ж, про квитки тепер треба думати заздалегідь, бо місць стало значно менше... А купувати кота в мішку, бо, зокрема, улюблена моя Дніпроопера досі не визначилася зі складами виконавців, теж не дуже хочеться. Вічна проблема оголосити склади заздалегідь зараз стає особливо злободенною.
Необхідність носити в приміщенні театру маску особисто мене не дратує. Як, власне, і в інших громадських місцях. Якщо це допоможе відновити повноцінну роботу театрів, готова надіти ще одну маску і на додачу ще й рукавички. І не розумію глядачів, які порушують встановлені правила і не реагують на зауваження персоналу. Ми ж не хочему знову на півроку залишитися без театру? То давайте принаймні дотримуватися нових правил гри! Їхню доречність, корисність, законність можна досхочу обговорювати вдома на кухні або в соцмережах. А в залі їх треба дотримуватися і не робити нерви працівникам театру, які не самі придумали нові правила і не винні в тому, що в нас пандемія. Ми ж культурні люди, в культурному закладі... Просто шкода білетерів, змушених по 100 разів просити глядачів начепити маски на носи! Буде дуже прикро, якщо через недисциплінованість публіки театри знову закриють!
Необхідність носити в приміщенні театру маску особисто мене не дратує. Як, власне, і в інших громадських місцях. Якщо це допоможе відновити повноцінну роботу театрів, готова надіти ще одну маску і на додачу ще й рукавички. І не розумію глядачів, які порушують встановлені правила і не реагують на зауваження персоналу. Ми ж не хочему знову на півроку залишитися без театру? То давайте принаймні дотримуватися нових правил гри! Їхню доречність, корисність, законність можна досхочу обговорювати вдома на кухні або в соцмережах. А в залі їх треба дотримуватися і не робити нерви працівникам театру, які не самі придумали нові правила і не винні в тому, що в нас пандемія. Ми ж культурні люди, в культурному закладі... Просто шкода білетерів, змушених по 100 разів просити глядачів начепити маски на носи! Буде дуже прикро, якщо через недисциплінованість публіки театри знову закриють!
Ще одна новина карантину - шаховий порядок розсадки в залі. Вперше ми випробували це карантинне нововведення в залі нашого театру ім. Шевченка. Оскільки це був перший після вимушеної паузи візит до театру, виставу обрали добре знайому, щоб точно уникнути розчарування. Було невимовно приємно знову опинитися в театрі! Після перегляду "Майської ночі" я особисто дійшла висновку, що такий варіант розсадки мені до вподоби. І навіть дуже, тому що ніхто не бубонить і не шурхотить позаду, нічия голова не стирчить попереду, збоку теж вільно й тихо. Одна біда: це безвідмовно працює лише там, де крісла намертво прибиті до підлоги. На популярних нині майданчиках просто неба, де стоять ряди стільців, глядачі одразу починають їх зсувати і переставляти, нехтуючи не лише соціальною дистанцією, а й естетичним виглядом імпровізованої глядацької зали і комфортом сусідів.
Судячи з розвитку подій, нам доведеться найближчі місяці бути готовими до неминучих розчарувань. До того, що вистава або концерт, на які заздалегідь придбані квитки, можуть бути скасовані в останню мить, бо артисти будуть вимушені йти на двотижневу самоізоляцію через коронавірус. Саме така халепа спіткала мене нещодавно в Одесі, куди я приїхала з уже купленими квитками в оперний. Концерт взагалі скасували, а процедура повернення грошей була безпроблемною, якщо на руках у глядачів були паперові квитки. Тим, хто мав новомодні квитки у смартфоні, довелося шукати, де їх роздрукувати. Але до театру я все ж таки потрапила: сцени з "Севільського цирюльника" замінили на органний концерт. Одеська опера - єдиний оперний театр країни, обладнаний органом. Спеціально послухати, як він звучить у цій розкішній залі, я, напевно, ніколи б не вибралася. Відмінений концерт же компенсував перегляд оперети "Біла акація" на відкритій сцені на морському вокзалі. Було дуже атмосферно.
Але на популярних нині заходах в форматі опен-ейр, окрім підступного вірусу, на нас чигає ще й така небезпека, як непередбачувані примхи погоди. До того ж, заходи на відкритому повітрі стануть неможливими з настанням холодної пори року. В Одесі пощастило: невеличкий дощик лише полякав глядачів за годину до початку. Поталанило і на концерті до Дня Незалежності на площі перед Дніпроопера. Темні хмари довго збиралися на обрії, але гроза і злива розпочалися лише після того, як захід скінчився. А от симфошоу на даху Менори дощ таки зіпсував. Ледве встигли відіграти половину програми, поки накрапало... Але дощ посилювався, і концерт довелося припинити. Щоправда, найстійкіші глядачі дочекалися обіцянки повторити цю програму вже в залі театру, але відтоді минув уже тиждень, а дата обіцяного нового концерту досі невідома.
Судячи з розвитку подій, нам доведеться найближчі місяці бути готовими до неминучих розчарувань. До того, що вистава або концерт, на які заздалегідь придбані квитки, можуть бути скасовані в останню мить, бо артисти будуть вимушені йти на двотижневу самоізоляцію через коронавірус. Саме така халепа спіткала мене нещодавно в Одесі, куди я приїхала з уже купленими квитками в оперний. Концерт взагалі скасували, а процедура повернення грошей була безпроблемною, якщо на руках у глядачів були паперові квитки. Тим, хто мав новомодні квитки у смартфоні, довелося шукати, де їх роздрукувати. Але до театру я все ж таки потрапила: сцени з "Севільського цирюльника" замінили на органний концерт. Одеська опера - єдиний оперний театр країни, обладнаний органом. Спеціально послухати, як він звучить у цій розкішній залі, я, напевно, ніколи б не вибралася. Відмінений концерт же компенсував перегляд оперети "Біла акація" на відкритій сцені на морському вокзалі. Було дуже атмосферно.
Але на популярних нині заходах в форматі опен-ейр, окрім підступного вірусу, на нас чигає ще й така небезпека, як непередбачувані примхи погоди. До того ж, заходи на відкритому повітрі стануть неможливими з настанням холодної пори року. В Одесі пощастило: невеличкий дощик лише полякав глядачів за годину до початку. Поталанило і на концерті до Дня Незалежності на площі перед Дніпроопера. Темні хмари довго збиралися на обрії, але гроза і злива розпочалися лише після того, як захід скінчився. А от симфошоу на даху Менори дощ таки зіпсував. Ледве встигли відіграти половину програми, поки накрапало... Але дощ посилювався, і концерт довелося припинити. Щоправда, найстійкіші глядачі дочекалися обіцянки повторити цю програму вже в залі театру, але відтоді минув уже тиждень, а дата обіцяного нового концерту досі невідома.
